«Росію 88» засудять у січні як екстремістську

Самарський обласний суд Росії розгляне позов проти художнього фільму про життя скінхедів у Росії «Росія 88» 14-го січня. Позивач вимагає конфіскувати з обігу всі копії фільму. Підставою стала експертиза, яку проводив Самарський держуніверситет, а ініціатива йшла від Управління ФСБ у Самарській області.

Чарлі Сюіці Сакума - японський кобзар (відео)

Якщо не хочете годувати свою армію – доведеться годувати чужу. Якщо ви не любите свою культуру – спостерігайте як її люблять інші.  Хто міг би подумати, що японець може закохатися в традиційну українську культуру? Ще й так сильно, що стати її носієм.

Винокурова-Садиченко презентувала дві книжки

10 грудня 2008 року в УНІАН зібрались художник Олександр Ройтбурд, актор і музикант Марко Галаневич, кінорежисер Валентин Васянович, письменниця Тетяна Винокурова-Садиченко та... реальні герої її роману «МИ» - для першої прес-презентації двох нових книжок Тетяни.

Тетяна Винокурова-Садиченко

Така довгоочікувана каструля з піснями

Нарешті! Дочекалися! З часу виходу останнього повноцінного альбому минуло більше 6 років, тож ажіотаж довкола презентацій та власне диску ні в кого здивування не викликав.

Нещодавно побачило світ нове творіння "Півнів", із зовсім неоригінальною назвою "Пісні Мертвого Півня", але дуже оригінальним дизайном.

СУМНОвці на ВЕЧОРНИЦІ!

Вечорниці... Таке солодке і поки незрозуміле нам слово… Нам, сучасній українській молоді, яка зростає під звуки чужої мови, яка ходить у черевиках з незрозумілим написом, танцює на діскацєках під синтетичну (і теж чужу) музику, їсть "гарячу псину" і вважає, що так і треба – присвячується!
На першу в своєму житті вечорницю завітали і СУМНОвці Влад та Олексій. Але спочатку інформаційна вставка.
Вечорниці – зібрання, на яких молодь готувала себе до шлюбу. На вечорницях молодь зближувалася, хлопці залицялись до дівчат, розповідали різні небилиці, всі співали пісень, танцювали. Це був своєрідний пробний шлюб – перевірка придатності пар до подружнього життя. Здебільшого вечорниці робили в оселі (вечорницькій хаті) самотньої вдови. За таку хату платили хлібом, борошном, полотном, тільки не грошима. До вечорниць готувалися заздалегідь. З-поміж себе юнки вибирали отаманку – найповажнішу дівчину, яка керувала всіма дійствами. Вечорниці закінчувались з першими півнями; коли ж вони тривали аж до третіх півнів, то це вже були досвітки ("Українська міфологія", Валерій Войтович, Київ, "Либідь" 2002).



Старий Новий рік знаменує собою кульмінацію зимово-календарного циклу різдв'яних свят. Вечір з 13 на 14 січня (за старим стилем – з 31 грудня на 1 січня) в народі має назву Щедрого вечора. На столі обов'язковими стравами є кутя, узвар, паляниці, вареники, риба. На покуті колосками до гори ставлять дідуха. Віддихуючи восково-медовим духм`яном палахтотять свічки – "трійці". Морози міцнішають, але свято набирає потуги. До співу колядок додаються вже й щедрівки – в них вчуваються ритми весняного відродження. Дні потроху довшають, але ночі стають пронизливо-зоряними. І не дивно – адже впродовж цих таємничих днів світотворення небесна брама залишається відкритою.
Традиційно кутю готували тричі: у переддень Різдва – багата кутя або Коляда, друга готувалась у переддень Василя – щедра кутя, Щедруха, третя у переддень Водохрещі – голодна кутя. Щедрівки – величальні пісні на святі Щедрого вечора. В цих ритуальних піснях закодовані магічні слова, якими чаклують, прихиляють щедрого бога Спаса дати в новому році добрий врожай. Маланка (Меланка) – театралізоване дійство, одна з головний ролей в якому належить хлопцеві перебраному в "Маланку". Поряд із Меланкою часто прибирають Василя – дівчину в хлопчаче вбрання. Меланкова коляда належить до культових пісень – поздоровлень давнього походження. Водіння кози – за староданіми переказами, Пречиста Діва по Різдві Сонця Коляди перевтілила новонародженого Божича, щоб оберегти його від проклятої Мари, у козу, яка паслася на землі. І допоки не скінчиться боротьба святлих сил з темними, Божа Мати знов і знов обертатиме його на козу саме в це свято. У дні Різдвяних святок ходять ряжені, з яких один перевдягається в козу, а інший пастуха (www.krainamriy.com).
13 січня 2006 рік. Музей І.Гончара. Вечорниці на Василя (Щедрий Вечір) від фестивалю "Країна Мрій".
Десятки, чи навіть сотні людей в українських національних костюмах, одні куштують кутю, інші танцюють, співають, щедрують чи просто культурно розмовляють роздивляючись музейні експонати. Батьки прийшли з маленькими дітьми, багато молоді – всі усміхнені, щасливі! Багато просторих зал, щоправда заповнених вщент людьми, у кожній з яких відбувається своє неповторне дійство... Країна Мрій... Емоцій – море, вражень – безліч, слів просто немає!..
Ми вирішили познайомитись із щасливими людьми навколо, а заразом поцікавитись, як потрібно вести себе на таких заходах. У нас зав'язувались цікаві розмови, час невпинно летів...
Отож, ми запитували:
– Скажіть, будь ласка, з якою метою Ви прийшли сьогодні на вечорниці?

Софія Голота, студентка КНУКІМ:
Я прийшла для того, щоб побачити, які є традиції на Маланку. Оскільки я думала, що вечорниці присвячені Маланці… Подивитися обряди, українські танці, послухати різні пісні… Подивитися на людей в національних костюмах, оскільки це не кожен день побачиш. Дуже зручна нагода.
– Ви цим цікавитесь чи це вперше, так би мовити?
Звичайно, як кожна українка цікавлюся.
– Але в нас не кожна українка цікавиться!..
Як кожна Справжня(!) Українка!
– Чудове визначення! Чи часто відбуваються такі вечорниці?
Мабуть, на кожне обрядове свято: на Андрія, на Меланку, на Івана Купала, на всі подібні свята...
– Добре, як справжній українці: чи часто проводяться заходи подібного плану на які має ходити Справжній Українець?
Я вважаю, що незважаючи на той прогрес і на все те, що ми зараз маємо: любимо, можливо, рок-музику, хтось "попсу", але повинні також звертатися і до своїх народних традицій.


– Роман Коляда, неофіційне Козацьке товариство:
Розважитися.
– Як саме ви будете розважатись?
Танцювати гопак.
– Не кожен українець вміє танцювати гопак. Ви десь навчалися цьому, мабуть?
Скажімо так, спеціально – ніде не навчався.
– Власна ініціатива, так?
Я просто знайомий з людьми, які вміють танцювати гопак.
– Добре, чи знаєте Ви чим потрібно займатися на вечорницях?
Дівчат цілувати, гопак танцювати.
– А, взагалі, українськими традиціями цікавитесь?
Я цікавлюся швидше звичаями ніж традиціями. Звичаї – це частина традицій, тому й відповідно традиціями також цікавлюсь.
– А ви, як Cправжній Українець, їх добре знаєте?
Ні, навряд чи я їх добре знаю. Традиції можна ділити на християнські і нехристиянські – між ними є великі відмінності. Скажімо так, нехристиянські традиції я загалом добре знаю, а християнські знаю, так як я виріс в тому середовищі, але до них ставлюся не так, як до звичаєвих традицій. В такому плані…
– Скажіть тоді, чи такі відмінності на користь зближенню, єднанню українців?
Вони зараз є суміщеними. І православне християнство дуже багато чого забрало з собою. Це, по-моєму, загальновідомо, але тут питання не в тому, в який день що святкувати, а – в світогляді самих людей. Зараз багато християн, які християнський світогляд не сповідують абсолютно. Це організації націоналістичні, козацькі, в такому от дусі… Вони, на мою суб'єктивну думку, абсолютно не сповідують християнський світогляд про який говорив Ісус.


Віктор Маковський, "сибіряка", що перейшов на засади українського націоналізму:
Я прийшов сюди щоб відчути, по-перше, дух, той настрій, як молодь відроджує наші традиції, українські; по-друге, я дуже хотів подивитися, як правильно танцювати, що взагалі таке Вечорниці. Але найперше я хотів подивитись на ту молодь, що... не покоління "пепсі", а молодь українська, що така молодь є і її багато.
– Ви довгий час жили не в Україні…
Я народився в Сибіру, в Тюмені, потім я жив у Москві. В Україні я жив з десяти років до армії, але це була ще не Україна, це була – Малоросія або російська провінція… Я жив у Києві де не було жодного українського слова…
– Скажіть, будь ласка, які риси були притаманні Вашому поколінню? Чи прослідковуються вони нині?..
Ви знаєте, те покоління, що було моє, воно не було таким єдиним... Воно теж різне. Я пам'ятаю, оті, хто саме кияни, хай вони російськомовні майже всі були. По-перше, українську знали майже всі, для того щоб хоча би книжки читати. Книжки читали і, що цікаво, у всіх потайки був Степан Бандера, УПА! Це було просто "наше", ніхто не знав, як вони воювали, ніхто не мав інформації, але ми всі були проти комуністів, тому потайки ми співали. У нас була туристична група і тому як тільки подалі від цивілізації ми обов'язково співали: "Два пістолі, три гвинтівки на горищі я сховав…" Тому, це покоління не можна назвати зовсім "совковим", хоча там були різні люди. Де вони зараз всі? Один мій знайомий зараз радник Президента України Ющенка, другий... Ну жодного немає ні в "комуняках", ні в "конотопської відьми" – це я знаю!
– Яким ви бачите майбутнє України?
Майбутнє України я бачу як: унітарна, незалежна, європейська держава. Щодо кордонів, то я гадаю те, що співали...
– Від Сяну до Дону?
... Від Кавказу по Сян – то було на початку ХХ сторіччя , зараз треба жити по правилах європейських. Але, якщо після кінцевого розвалу "совка", тобто залишків Російської імперії, та сама Курщина попроситься до нас, я гадаю, що ми її залюбки приймемо.
– Будемо вірити в краще!
Слава Україні!


Саша Мазур (студентка КиМУ), Маланка Вітер (Інститут журналістики Т.Г. Шевченка):
По-перше, ми були запрошені, а по-друге, ми "фани" української культури і хочемо взяти участь у її повному відродженні.
– Чудово, що ж ви будете робити на вечорницях? Взагалі, чому ходять молоді люди на вечорниці?
Вечорниці – це в першу чергу завжди було місцем де люди зустрічалися, спілкувалися, вчилися чомусь. Це традиція, яку треба підтримувати. Я вважаю, вона найцікавіша і є невід'ємною часткою нашої культури. Тим більше є привід – Старий Новий рік.
– Чи важливо, на вашу думку, кожній молодій особі знати свою народну культуру?
Візьмемо, наприклад, іноземні держави: там люди шанують свою культуру, знають її в повному обсязі. Чому ми не повинні її знати? Ми всі хочемо на Захід, але не хочемо спершу вивчити себе, вивчити Україну, вивчити свою культуру.
– Чи добре Ви знаєте українські традиції?
Я так думаю, що досить добре знаю традиції, тому що я виросла в такій сім'ї. Бабуся підтримувала все життя українські традиції, а я на цьому вчилася, цим жила. Я корінна киянка і для мене традиції в дитинстві – це було щось іншим виміром. Зараз намагаюся всьому навчитися, все пізнати: читаю, ходжу на такі заходи, як вечорниці – це один із способів вивчити українську культуру.


Сергій Василюк, лідер українського рок-гурту "Тінь Сонця":
Побачити друзів, тому що серед них багато національно-свідомих. Саме від них почув про цю подію, і я радий, що багатьох із них тут зустрів. Ходиш, і навіть важко передбачити кого ти зустрінеш!
– Скажіть, будь ласка, а що, на Вашу думку, роблять на вечорницях взагалі?
В моєму уявленні – це, як споконвічна українська традиція: весела компанія, там де танцюють і спілкуються, знайомляться.
– Чи сучасно це виглядає (натякаємо на "шароварство"), як Ви вважаєте?
Так. Українська культура стає щодалі сучаснішою. Це – однозначно. І "класно", що такі зустрічі відбуваються. Немає такого відчуття, що це надумано, що це викопано невідомо звідки – все щиро і природньо.
– Творчість гурту "Тінь Сонця", тексти пісень наповнені козацькою тематикою… Мабуть, багато треба було перечитати книг?
Так. Я багато читав історію, поповнював свої знання, які пропустив в школі. Дуже цікавився творами Яворницького, мені дуже сподобались його книжки про історію запорозьких козаків, багато символів ми запозичили звідти. Ми намагаємося довести, що вони не зникли нікуди: ні Великий луг, ні Ненаситець, ні Чортомлик… Що все воно зараз є, треба тільки відчути це!
– Чи слід очікувати нових пісень на історичну тематику?
Наступний альбом у нас буде ще глибшим, будуть братися символи ще дохристиянські. Частина з них, скажімо так, буде міфічна.. І перша пісня, яка вже записана – "Пісня Чугайстра" є кавер-версією на твір білоруської групи "GODS TOWER". Ми змінили сенс, присвятивши цю пісню Чорнобильській трагедії, зробили її україномовною. Мені дуже приємно, що в Білорусі це дуже радо сприйняли. Дуже багато приємних відгуків звідти надійшло, просили зробити білорусомовний варіант аби в Білорусії могли всі співати. Багато наших пісень будуть сповнені ще глибших, споконвічних українських традицій.


Юрій Федінський, кобзар з української діаспори США:
Щоб побачити друзів.
– А що взагалі потрібно робити на вечорницях у Вашому уявленні?
Треба святкувати, сьогодні свято. По-традиційному, не просто так…
На перший погляд, це просто може бути промо-акція "Країни Мрій". Пам'ятаєте, два роки тому такі самі, ще перші вечорниці, були проведені на Андріївському узвозі. Через ці вечорниці відбувся і сам фестиваль "Країна мрій"...
– Чи збираєтесь танцювати сьогодні?
Мабуть, мабуть, мабуть... У нас сьогодні два свята, дві вечорниці: одна тут, а інша в тому приміщенні, де були два роки тому перші вечорниці на Андріївському узвозі. Там є галерея, буде інший творчий вечір: авангард мистецтва, різна музика...
– Ви українець діаспори, так? Народилися в Сполучених Штатах Америки?
Я колись був діаспорцем. Зараз я тут живу і за це я втратив свій "діаспорський" статус. Я не жив у Нью-Йорку чи Чикаго. Я жив в американському селі. Мій тато американець. Лиш по материнській лінії всі українці… Добре, коли ти знаєш різні культури. Ти знаєш, що тут є, що там, потім можеш знати, "що є що". Зараз я маю реальну картину, що таке сучасна українська культура. Культура – це моя любов, це мій сенс життя.


Козак "Прорва", СНС музею І. Гончара:
"Старий", питай людей про це! Чого ти мене питаєш?
Я тут працюю. З приводу вечорниць – одна справа, а щодо музею: у 2/3 відвідувачів є така фішка – ходити по музеям, треба дивитися. Музей – це нібито "культурно". Але коли люди приходять до нього і це їх захоплює, вони розуміють, що абсолютно безкультурні. У них пробуджується інтерес до всього цього. Приходять один раз, другий, третій, розпитують…. Будь-який музей, в першу чергу, займається просвітою. І ми нічим з цього приводу не відрізняємося.
– Скажіть, будь-ласка, у вас така зачіска цікава, як вона називається?
Ну... Чуб, чуприна. Те, що ви називаєте "оселедцем".
– А чому саме "Чуб"? Негарно називати "Оселедцем"?
Ну… я не люблю так називати.
– Це козацька зачіска, так?
Узагалі то так.
– Вона походить з козацьких часів?
Ну чому ж?.. Відомо, що вона походить не тільки з козацьких часів. До нас дійшла в такому варіанті.
– Чи добре Ви знаєте українські звичаї та традиції?
Намагаюсь ними жити. Тобто, я не можу знати все і на кожен регіон, незважаючи навіть на свою освіту – етнограф-фольклорист. Але те як я собі уявляю, про те як жили в той час, – так я собі зараз відображаю і на собі і на своїх хлопцях. Козака поза товариством не буває – це головне правило!

Так, мабуть, козак "Прорва" таки має рацію – "козака поза товариством не буває"! Нам, українській нації, потрібно об'єднуватись! А щоб наша міць була нездоланна, нам треба єднатися навколо свого коріння. А коріння наше – в глибокій традиції і прекрасній багатовічній культурі! А ще в мові – дусі будь-якого народу!
Слава Україні!
Влад Бровко
Олексій Цілик

Пісні для повстанців з Могилянки

Пісні для Повстанців

Нещодавно в Могилянці відбувся музичний вечір "Повстанська Пісня" присвячений пісням УПА. На нього були запрошені ветерани ОУН-УПА. Для повстанців та численних глядачів співали провідні музиканти та гурти Києва. Втім, їх пісень ви не почуєте на хвилях провідних ФМ-радіостанцій.

Нещодавно в Могилянці відбувся музичний вечір "Повстанська Пісня" присвячений пісням УПА. На нього були запрошені ветерани ОУН-УПА. Для повстанців та численних глядачів співали провідні музиканти та гурти Києва. Втім, їх пісень ви не почуєте на хвилях провідних ФМ-радіостанцій.
Приміщення, два мікрофони і колонка, ініціатива молодих людей плюс музиканти-патріоти – така формула цього некомерційного заходу. Перед численними глядачами виступили гурт "Сад" із піснями на слова Т.Г.Шевченка, Сергій Василюк ("Тінь Сонця") із повстанською "Ген в Карпатах є старенька хата..." та піснями з репертуару свого гурту, Віталій Калініченко ("Веремій") з культовою повстанською "Кедь ми прийшла карта", Олег Сухарєв ("Самі свої") співав сучасні повстанські пісні накшталт "Останній бандерівець", Едуард Драч заспівав хіт того вечора "Бидло в стойлі, а орел на волі". Лірник Сашко ("Вій"), як завжди цікаво, розважав присутніх казками. Мав бути і Анатолій Сухий ("Рутенія"), але не склалося. Між виступами музикантів слово надавали ветеранам визвольних змагань. Присутня молодь слухала уважно. У залі окрім прапорів деяких патріотичних організацій були синьо-жовті, червоно-чорні та один жовто-блакитний стяг. В кутку величезне полотнище з написом "Тінь Сонця", фан-клубу відповідного гурту.



Сергій Василюк, лідер гурту "Тінь Сонця", розповідає як опинився на вечорі "Повстанська пісня":
– Мене запросили Настя і Софія, які неодноразово організовували патріотичні вечірки, і я радий вшанувати героїв своїми піснями.
– Виступали безкоштовно?
– (Так) Річ не в коштах… Поки в нас буде все на голому ентузіазмі, доти у нас буде така неблагополучна країна, тому що насправді такі свята мають підтримуватися державою, відбуватися при хорошій апаратурі. Адже те, що сьогодні було зі звуком було не дуже гарно. Ще, до речі, така цікава деталь, мені здається ветеранам не дуже зрозуміла наша музика, можливо, я помиляюся, сподіваюсь, що помиляюся…
– Сьогодні пролунало лише кілька повстанських пісень УПА, а інші авторські. Якось не відповідає назві заходу…
– Що стосується "Тінь Сонця" то ми б із задоволенням заспівали наші повстанські пісні, але вони краще в "електриці" звучать. Співав тільки "Козачу могилу", вона наближена до повстанської тематики. Нам би краще було зіграти гуртом, якби була краща апаратура було б набагато цікавіше.
– Чи часто такі акції відбуваються взагалі?
– До помаранчевої революції їх було набагато більше. Було набагато більше приводів, скажемо так. Ми самі ("Тінь Сонця") починали з таких концертів, як "Останній гетьман", "Вітер Січі", "Патріотична рок-трибуна" – проект був започаткований саме з обєднання таких от національно-свідомих українських гуртів. Після революції поняття патріотизм, на мою думку, дуже змінилося.
– Чи збільшилось музики патріотичного спрямування на радіо після подій минулої осені?
– Не можу сказати точно. Ми ротуємося на радіо "Рокс", "Молодому", інколи на "Національному радіо" так само як і раніше. Більше, звичайно, стало україномовної музики, але є ще багато музикантів, які заслуговують на увагу ширших кіл в Україні. І тому я сподіваюся, що продюсери будуть більш зрячими.
– Нині потрібні гроші для ротації пісні на радіо?
– Ні, не обовязково. Це залежить від позиції радіо. На мою думку, всі "попсові" радіо дійсно так і роблять. Таке радіо, до речі, як "Рокс" під час помаранчевої революції перейшло повністю на україномовний формат. Цілий місяць крутилися лише українські пісні. Мені здається, що це дуже хороша позиція. Хоча, вони зараз мають свої проблеми з виходом на більш широкі простори…
– Чи збирається "Тінь Сонця" пробиватися в існуючий радіо простір? Чи це буде принципова опозиція (є й такі приклади)?
– Я вважаю, що національно-свідома позиція ніколи не може бути опозицією. Тому ми завжди будемо висловлювати те, що думаємо щоб це почула якомога більша кількість українців.
Влад Бровко